Будинок із пінобетону чи газобетону?
Комфортний заміський будинок має бути теплим, а його внутрішній мікроклімат – сприятливим. При цьому важливо, щоби будівництво було економічним, як і витрати на опалення. І нарешті, будинок має бути довговічним та екологічно безпечним. Зі стінових матеріалів, які сьогодні пропонує ринок, усім цим умовам найбільше відповідає газобетон.
Газобетон відноситься до класу легких бетонів і є штучним каменем з пористою структурою, що нагадує зовні пемзу. Сировиною для його виробництва є традиційні для звичайного бетону компоненти — цемент, кварцовий пісок і вода, але додається ще один — пороутворювач. Залежно від кількості та діаметра пір змінюється щільність матеріалу, а вона, у свою чергу, визначає функціональні особливості готового виробу. З цього погляду пористий бетон поділяється на три типи. Конструкційний, із щільністю 1000–1200 кг/м3, який використовується у будівництві багатоповерхових будинків та потребує додаткового армування. Теплоізоляційний бетон має щільність 200–500 кг/м3 та застосовується для утеплення стін, підлог, горищ, мансард, дахів та теплотехнічних установок. Ще один тип — теплоізоляційно-конструкційний бетон із щільністю 500–1000 кг/м3. Він ідеально підходить для будівництва будинків висотою не більше 3 поверхів.
НЕДОЛІКИ МАТЕРІАЛУ
Газобетон має підвищену гігроскопічність, тому зовнішні поверхні стін, складені з блоків, необхідно захистити від атмосферних опадів. Причому зробити це потрібно так, щоб не знизилася паропроникність конструкції. В якості зовнішнього захисту можуть застосовуватися різні матеріали: паропроникна штукатурка, з наступним покриттям фасадною фарбою, що «дихає», або облицювання цеглою, деревом, сайдингом. При цьому потрібно передбачити вентильований зазор між стіною та облицюванням. Якщо від нього відмовитися, пара, не маючи можливості вийти назовні, почне конденсуватися на поверхні розділу, а то й у товщі стін, що може призвести до їхнього руйнування. Поверхні внутрішніх стін приміщень з підвищеною вологістю (ванна кімната, кухня) також вимагають захисту від вологи, наприклад облицювання керамічною плиткою.
ВІДМІННОСТІ ГАЗОБЕТОНУ ВІД ПІНОБЕТОНУ
Найчастіше в котеджному будівництві використовуються газо-і пінобетон, які розрізняються за своїм складом, способом утворення пор та затвердіння. Газобетон виготовляють тільки в заводських умовах у вигляді різноманітних виробів — стінових блоків, перегородок, панелей перекриттів, перемичок, арочних та 0- різних блоків. При його виготовленні спінювання розчину, а потім подальше затвердіння відбувається за певних технологічних умов. Це дає можливість отримувати бетон із заздалегідь заданим рівнем властивостей та з дотриманням точності геометрії блоків. Такі блоки не потрібно приганяти один до одного, і будинки з них зводити легко та швидко. Для отримання пінобетону використовується менш енергоємна безавтоклавна технологія, що дозволяє виготовляти його як у стаціонарних умовах виробничого цеху, так і безпосередньо на будмайданчику. У цьому випадку потрібний піногенератор і змішувач, в якому під тиском відбувається процес перемішування піни з цементним розчином. В результаті виходить ніздрюватий бетон, вода з якого випаровується природним чином. Точність геометричних розмірів блоків у разі може мати відхилення, що ускладнює кладку. Піноблоки та пінобетон від виробника.
Пінобетон у рідкому вигляді може бути успішно використаний у технології каркасно-шитового будівництва. Спочатку виготовляють каркас будинку з легких сталевих тонкостінних конструкцій. Потім стінові панелі каркаса облицьовують зовні будь-яким традиційним матеріалом - цеглою, ЦСП, і внутрішнім облицюванням шлангом заливають приготовлений пінобетон. За рахунок міцних властивостей пористого бетону та металокаркасу виходить економічна, надійна та довговічна конструкція.
ЩО ВИГОДНІШЕ?
При однаковій щільності газобетон з невеликою відмінністю лідирує за міцністю, а пінобетон випереджає за економічністю виробництва (витрати на 20-30% нижче) та водопоглинанням. Обидва матеріали досить надійні, тому їх зазвичай використовують разом, залежно від типу конструкції. Більш міцний газобетон можна використовувати для несучих стінок і перегородок, пінобетон — для внутрішніх перегородок, не навантажень, монолітної заливки, для утеплення і звукоізоляції покрівель, підлог. До того ж пінобетон з успіхом можна використовувати у місцях підвищеної вологості та на стиках холод-тепло, де застосування газобетону неприпустимо.
КЛАДКА БЛОКІВ
При веденні будівництва із застосуванням блоків із газобетону на робочому майданчику не потрібно спеціального підйомного обладнання, оскільки найбільший блок важить 30 кг. Їх укладають внахлест, на кшталт цегляної кладки, і пов'язують спеціальним клеевидным розчином для пористих бетонів. Використовувати цементно-піщаний розчин для кладки недоцільно: у цьому випадку виходять досить товсті шви, які, володіючи більшою теплопровідністю, ніж пористий бетон, будуть відігравати роль «містків холоду». Якщо використовувати клей, то шви в кладці виходять більш тонкими (всього 2-3 мм), забезпечуючи тим самим мінімальні втрати теплозберігаючих властивостей пористого бетону.
Виконання робіт відбувається так: перший шар блоків завжди кладеться на цементно-піщаний розчин, щоб компенсувати нерівності фундаменту. Другий та наступні ряди укладають на клей. Суху суміш висипають у воду з розрахунку 0,3 л на 1 кг і ретельно перемішують до пастоподібного стану. Розчин залишають на 5 хв., а потім ще раз перемішують. Отриману суміш наносять тонким шаром на поверхню кладки блоків та вирівнюють зубчастим шпателем із шириною зубців 10–12 мм. Вертикальний шов формується за допомогою нанесення розчину цим же шпателем на бічну частину блоку, що прилягає до кладки. На підготовлений розчин укладають блоки і притирають до кладки, їхнє положення контролюється за допомогою рівня, а рихтування здійснюється гумовим молотком. Другий і всі наступні ряди кладки блоків виконують з перев'язкою - стиковий шов повинен проходити не менше ніж 10 см від місця знаходження стикового шва попереднього ряду. Нерівності, що виникають, ретельно затирають за допомогою терки. Також можливе нанесення клейового шару за допомогою спеціальних пристроїв.
ЧОМУ ТІЛЬКИ НА КЛЕЙ?
Цементно-піщаний розчин є найпростішим в'яжучим матеріалом, і він не здатний утримати достатню кількість води для гідратації цементу, внаслідок чого вода «іде» в блок, і міцність такого шва стає низькою. Навіть якщо додати в розчин більшу кількість води для замішування, ситуація не покращає. Адже добавка води незмінно призводить до втрати властивостей міцності цементно-піщаного розчину.
Що стосується клею для кладки блоків, то він є складною композицією, до складу якої входять спеціальні водоутримуючі добавки, що надійно захищають шов від пересихання і, як наслідок, його міцність залишається незмінно високою. Такий клейовий склад може працювати, навіть якщо нанесений тонким шаром. Наприклад, для кладки блоків з пористих бетонів найчастіше використовують клей, до складу якого входять бездодатковий портландцемент, фракціонований пісок, водоутримуючі та полімерні добавки. Портландцемент дозволяє клею швидко набрати необхідну міцність, а пісок - наносити матеріал шарами товщиною лише 2-3 мм, що практично неможливо для будівельного розчину. Водоутримуючі добавки (ефіри целюлози) необхідні підвищення водоутримуючої здатності клейової суміші, а полімерні порошки (РПП) покращують міцність клею на відрив (адгезію)
